Ой на горі, та й на крутій
Кумири стояли.
Приходили туди люди,
Молились, благали, -
Поможи мені Даждьбоже
Рілленьку зібрати,
Поможи мені Перуне
Ворогів здолати,
Помагай мені Свароже
Мудрості дістати,
Чорноброву дівчиноньку
Дай, Ладо, кохати...
Надсилав Даждьбог на рілля
Світлії проміння,
Розпорошував Перун
Вороже насіння,
Посилав Сварог Небесний
Мудрость добрим людям
Та вінчав Пресвітлий Ладо
Коханих в майбутнє...
Та прийшли ті ж самі люди
Й Богів попалили...
Попалили вогнем, хмизом,
Та й розпорошили,
Збудували собі церкви
Та й стали молитись:
Поможи нам Христе-спасе
Гріхом не скуситись,
Не дай знати твої тайни,
Лише ти є мудрий,
Не скушай нас білим світом,
Бо він є паскудний,..
Віддамо тобі життя все,
Ворогів любімо,
Всяка влада є від тебе,
На неї робімо...
Що пошлеш - від тебе буде,
В твоє ім`я святеє,
Не спокусимось й коханням
У чарнецькій келії...
***
І стоїть гора порожня,
На ній калина гнеться...
Але чомусь, здавен-здавен
Вона Святою зветься!