Я не хочу більше тої
Ні розлуки,ні любові.
Я не можу більше жити,
Та завжди ії терпіти.
І набридли всі слова,
Ті,що так любив казати...
Я ії любив чекати.
Так чекати під зорЯми,
Та вночі попід дверЯми,
Так любити ії смішно,
Так навіки і так ніжно.
Це було насправді мило,
Так шалено дах сносило,
Сили я не мав стриматись...
Та до неба повертатись
Залишалося мені,
Хмари:радісні й сумні
Так щасливо зустрічали,
Бо вони,на жаль,не знали
Цю історію сумну,
А можливо і дурну.
Та вже зараз не важливо,
Як було тоді красиво,
І мені зараз байдуже,
Чи кохає,чи не дуже.
Просто хочеться сказати:
"Майте розум,щоб кохати,
Майте силу,щоб прощати,
Дух могутній,щоб страждати,
Та надію...щоб чекати.