Едвін Морґан
Полуниці
Тих вже не буде полуниць
якими ласували ми
у день спекотний
коли сиділи на одвірку
розхристаних віконних рам
обличям до обличчя
твої коліна упроміж моїх
тарелі сині на колінах
й лискучі ягоди
у сонячнім промінні
ми тицяли обидва їх у цукор
пантруючи на кожен рух дзеркальний
не кваплячи близького апоґею
коли порожніми тарелі
з двома виделками навхрест
залишаться забуті на камінні
і я нахилений до тебе
у повітряний мед
ти в моїх обіймах
затихла немовлям
в вустах твоїх жагучих
пахощі суниць
у пам'яті моїй
відкинься знов назад
дозволь мені кохати
дай сонцю подолати
наше знепам'ятство
єдиної з усіх годин лишень
страшенна спека
й літа блискавиця —
на пагорки Кілпатріка
най злива миє наші тарілки
Переклали Іван Вячеслав/ Иван Славко та Ірина Гончарова