Поки зоря проміння освятила,
В співучому струмочку весняному.
Я від знемоги тільки шепотіла,
І поцілунком відгоняла втому.
Любов моя, минулим досить жити,
Ти є мій день після дощу і грому.
З тобою поряд хочу відпочити,
Знайти стежину в душу невідому.
Я знаю, це любов моя остання,
Вона чаклунка володіє мною.
Горить росою з самого надрання,
Опалена весняною жагою!
02.02.2008.
Худ.О.Чередниченко.