Тобі Зима листи на вікнах пише,
І присилає з ранку візерунки.
Ти обіцяв, що мене не залишишь,
Що розірвав зимовиї стосунки.
Тому вона хурделицею виє,
Шукає моє літечко ясне.
Бо знає, що тебе так не зігріє,
Ніколи в моє серце не сягне!
Дивись, летять, гарцюють білі коні,
По під дугою бурульки чудові.
Зима, як Матір Божа на іконі,
До тебе простягає знов долоні...
Летіли сані в льодовому вбранні,
Була Зима! І ось... нема її!
Ми залишились разом, ми обранні,
"Хай вам щастить!" - донеслось з далини.
Худ.Тетяна Шевченко.