Дощ

Светлана Мулюкова
Я в полі цілувалась із дощем,
Він ніжним дотиком мене торкався.
Я в серці відчувала тихий щем,
Зі мною так ніхто ще не кохався.

Він цівочками руки цілував,
Вкривав краплинами спрагливе тіло.
Як наречену ніжно обіймав,
І дивне сяйво в серці мерехтіло.

Мене оглянув крізь одежу вмить!
Неначе засмутивсь від хвилювання...
Крізь хмари небо сіяло блакить,
Дивуючись на неземне кохання.
***
***