Ще так далеко... до весни... одні морози...
З тобою знов не разом ми, пробач ці сльози.
Даруєш квіти не мені... мабуть, так треба..
А я живу, мов, у ві сні... хочу до тебе...
Щоб полетіти назавжди... та крил не має...
А вітер свище навкруги.. метіль кружляє...
І хтось зігріє руки знов... втікаю.. мушу.
Бо тіло без душі живе... шукає душу...
Холодним подихом зима... сміється в очі.
І в твої вікна загляда... душа щоночі...
І божеволіє вона... в такі хвилини...
Та відсахнутися душа... немає сили...