Пiвнiчна рапсодiя

Василий Придатко Долин
Північ! ...півнів свОїх не зустрінеш...
Що ж, світанок, не згадав танок?
Все не так... Як камінцем поцілиш
в ту калюжу, що у надвечір’я
робить перший несміливий крок?
Крук не вкине тріщину у тишу...
Мова вітру де-не-де, як рев.
Хуртовина крутить землю грішну,
згадує про молодість успішну,
має ж...
пустинь білу та невтішну,
і відсутність коренів дерев!

Північ... Півжиття - сльоза на очі...
Ні доріг, ні сяйва – просто жах...
Хтось один пробитись в світло хоче –
то димар, що протидіє ночі -
вЕршник мрії про Чумацький шлях.
З’єднує той Всесвіт і хатину:
час і простір й крихітки тепла...
З ним хатина в спогади порине,
прокладе крізь темряву стежину -
в думах...
про Карпати, ліс, ожину,
про весну, що в Тису... витекла...