У медвянно-рожевому промінні
вечірньої зорі
повільно спливає минуле,
прикуте до сього дня
найтоншим павутінням спогадів.
Десь за рогом
у звірячому стрибку
вже напружився
день завтрашній,
цупко видивляючись із темряви,
хижо винюхуючи сліди,
недбало залишені теперішнім.
27 серпня 1999 р.