У ВІДПУСТЦІ
І знову я на рідному Збручі.
Закинув вудку у прозору воду.
Хлюпочуться плотиці і лящі –
В народі кажуть: на погоду.
Горби довкола. І довкіл ліси.
Вони з блакиттю поєднались нині.
І ніби штрих до їхньої краси,
Туман клубочиться в долині.
А запах трав дурманить полином,
Повітря чисте і таке глибоке...
Лежить стерня колюча за селом
І світла даль, куди не кинеш оком.
Така краса, така духмяна осінь
В моїм краю, на батьківській землі.
Несуть на крилах ніжно неба просинь
Аж ген – під сонцем – сизі журавлі.
Стою на милім березі ріки,
Усім єством цю благодать сприймаю...
То що мені всі труднощі й шляхи,
Коли тут джерело наснаги маю.