СВІТЛИЙ СПОМИН
Довкіл світає ... Йдуть малі рибалки.
У них тепер канікули шкільні.
Привітне сонце сходить краєм балки,
Зозуля їм рахує роки й дні...
Лунають дзвінко голоси дитячі.
Збивають босі ніженьки траву...
Десь в очереті лунко крижень кряче,
І будить зачаровану красу.
Дивлюсь на них – і бачу літа юні:
Так ми колись ходили до Збруча.*
Вже верби їх стрічають, як красуні,
Вони ж усі – ровесники внучат...
Щаслива мить, коли своє згадаєш,
Бо душу стисне спазма до плачу.
Ідуть малі рибалки рідним краєм,
А я за юність дякую Збручу...
*Збруч – річка на межі Тернопільської та
Хмельницької областей, впадає у Дністер.