Я дивлюсь на обличчя твоє
на портреті в намисті з гранату,
і здається немає межі,
і здається немає втрати.
Ти не знаєш мене, я – тебе,
та чомусь так знайомо до болю
приміряю портрет на себе,
це намисто, і пристрасть, і волю.
*
Дівчино мила в гранаті,
Що Ви ховаєте в погляді Вашому?
Сонце?
Проліском Ви з’явились у царстві.
*
Чи скуштуєте зерен оцих?
Ненажеро!
Кажан засвистів
Ультразвук чують лише богині
*
Ти увійшла в осінь.
Зеленню віт обплела
те, що належало смерті.
Цвітом своїм пожаліла
Тінь безголосу.
*
Ні, не володаркою бачу,
ні руйнівницею світів!
В твоїй руці іще дитячій
до серця власного ключі.
Ніхто не знає свою долю,
ба лише мале дитинча.
Малює пензликами ролі
і світ, в якому безліч Я.