ШТРИХ ДО ОСЕНІ
Заплакало небо дощами –
Погоди уже не чекай!
Вітри розмовляють з вітрами
І хмуро зорить небокрай...
І гнуться додолу тополі,
Розкисла грязюка доріг,
Земля стала грузька у полі,
Що з неї не витягнеш ніг.
І холод проймає пекучий, -
Вже сонця нема і тепла...
І хмари не хмари - а тучі.
Оглянься - вже осінь прийшла.