Я мріяв в школі про життя.
І про любов велику мріяв.
Але довколишнє буття
Зітерло враз мою надію.
Я вірив людям як собі.
За них готовий був померти.
Все діставалось в боротьбі
Поміж життя і, навіть, смертю.
Наївність – штука непроста.
На жаль, не можна вірить світу!
Кому ж мішає чистота
Людських відносин чи привіту?
За чесне ратував життя
І вів із совістю я раду.
Але правдивість небуття
Створила з розпачу розраду...