ЩЕ НЕ ОСІНЬ ЖИТТЯ
Ще не осінь життя мого – літо!
Повне сонця, вітрів і дощів...
Вже й багато всього пережито:
Було радощів, смутку, і бід, і жалів.
Було все. Та спочатку якби мені жити,
Я пішов би уперто по тім же путі.
Бо прожив півжиття і не хочу тужити,
Хоч усяко траплялось в моєму житті.
Звідав труд і снагу, біль і розпач, й розлуку.
І отруту образ, і любові крило...
Та свою поетичну чаруючу муку.
Все у долі крилатій було... й не пройшло.
Я люблю віражі, круговерті і далі,
Бо шукав і шукаю в натхненні зерно.
Маю дотик до співу, до дерева й сталі,
І усе я люблю, як правдиве воно.
Я благаю життя, щоб не кінчилась нива -
Та рілля, по якій я іду та й іду...
Ще не осінь моя – золота і дбайлива,
Але й літо, на жаль, не спиняє ходу.