«Нічна прохолода»
Сухі блискавки оголосили ніч,
І дерева на вітрі затремтіли.
В їх листві зашепотів тихо дощ,
І краплі до землі зірвалися,
Тихо-тихо, скотилися з травинок,
І ось струмки в темряву полетіли ...
Нічна прохолода розкритим вікнам,
Пролунала, — привіт ... — і увірвалася в кімнату.
Ніч стукала-дріботіла в карнизи, дахи і скла,
Крапля за краплею, ще і ще…
По підвіконню потекла.
Але, не кліпаючи вогнями, спали чорні вулиці
Під проливним дощем.
Грім, розкотисто оголосив північ,
З темрявою… Віч на віч…
І блискавкою небо підпалив,
Як після спеки вчорашнього дня
Мені добре тепер,
Перебувати серед зливи.
Від метушні дня відпочиває душа —
Нічна прохолода,
Спокій і ти-ша,
Чутно тільки ноти доща...
* * *
Сухие молнии огласили ночь,
И деревья на ветру задрожали.
Зашелестел в их листве тихо дождь,
И капли к земле сорвались,
Тихо-тихо, скатились с травинок,
И вот ручьи понеслись-побежали…
Ночная прохлада раскрытым окнам,
Сказала, — здравствуйте… — и ворвалась в дом.
Ночь стучала-шептала в карнизы, крыши и стёкла,
Но, не мигая, спали чёрные улицы
Под проливным ночным дождём.
А вот и гром, раскатисто огласил ночь
И молнией небо поджог,
Как после зноя вчерашнего дня
Мне теперь хорошо.
2020 © одналюдина, «Ночная прохлада»