Вже мовлені слова,
вже майже всі,
від нині
прислухайся до сліду почуттів,
котрі залишились на простирадлі,
стінах, підвіконні...
на сконі вечора,
що ніжно так перетіка
через багрянець заходу
у ніч
задушливу від флокс,
цикад
і сновидінь
на тлі
тотального безсоння...
***
Вже мовлені слова,
вже заялоджено думки...
Рядки біжать по колії
в промерзлій глині.
Калині ще цвісти,
але від нині
душі
пустельній
того не помітить,
бо змовкли почуття
і тужить вранці вітер
та ряботинням
пише по воді,
яке ти прочитать
не годен…
©2007 Святослав Синявський