В ДИТИНСТВІ
А по вулиці бігла косуля,
Як лапастий посипався сніг...
І помпезна така і красуня,
І сліди залишала від ніг.
Така грація і величавість,
Така смілість для дивних очей.
Ми малі ще були, дивувались,
І услід їй кричали: „Гей-гей!”
А чого ж вона бігла між нами,
Хто ж її потривожить посмів?
Пролетіла косуля дворами,
Не цуралася наших дворів.
Вже й десятки років проминуло,
Та косуля в очах все біжить...
Аж тепер вже свідомість б’є чуло:
Утечеш, якщо хочеться жить.