СПОКОНВІЧНЕ
Я народився і живу
В своїй коханій Україні.
Прекрасну мову вікову
Кладу на ноти солов’їні.
І за акордом йде акорд,
І гордість котиться сльозою...
Бо я щасливий, наче лорд,
Своєю долею сяйною.
Бо я багатий, як ніхто,
Корінням, вірою, любов’ю...
Скажіть мені: із вас ще хто
Заплатить за свободу кров’ю?
А я готовий кожну мить
Лягти за тебе, ненько мила!
Велике щастя – в світі жить
І українські мати крила.
Козацький дух, матусин спів
І стяг із небом та колоссям.
Я – українець! Всіх віків
На мене сонце пролилося...
І буде так на всі роки,
Допоки світу ще на світі:
Жили тут пращури й батьки.
Живемо ми. І будуть – діти!