І подумки знову полину
У край ковилю і полину,
І знову згадаю той спів
Гарячих донецьких степів.
В садку біля тихої річки,
Де аґрус росте і порічки,
Цвіт вишні вкрива пелюстками
Волосся сивіюче мами.
Дочка кукурудзу несе
І мама годує гусей –
Хапають з долоні у неньки,
Бо звикли, що є щось смачненьке.
Весняні пригадую фокуси:
З-під снігу – рожевії крокуси,
А проліски синьо-блакитні,
Мов килим у теплому квітні.
Веселий, мов сонячний світ,
Жовтіє ясний горицвіт.
У травах травневих лісів –
Конвалії дзвоників спів.
Та вицвіла влітку блакить,
Лиш коник у небо летить.
У серпні вночі де-не де
Яскравая зірка впаде.
Ми в балці Сухій восени
Збирали шипшини рясні
І терен. Терпкий його смак
І досі на спраглих губах.
І знову згадаю той спів
Гарячих донецьких степів.
У край ковилю і полину
Я подумки знову полину…