Всі чекають від мене романтики,
Щось про зорі, красу і квіти.
Та живу я поміж примарами,
Я ще вчуся лише радіти.
Не для мене співа соловейко,
І для когось сміються діти.
Я самотньою тут з’явилася
І самотня піду навіки.
Я стою перед вами, як бачите
Із оголеною душею.
Таємниць в мені не лишилося,
Карт козирних нема в кишені.
У коханні не фарт, що ж, трапляється,
Може, більш пощастить з грошима.
Я одна завжди залишаюся
Цього світу маленька частина.
Та я вірю - знайду романтику,
Засміються для мене діти ,
Попрощаюся я з оманою
І навчуся колись радіти.