СНЕГ
(к картине П.Брейгеля «Рождество в Амстердаме»)
В сны нарядившись и суеверья,
как на показ пляшем мы
в закономерных снегах за дверью
танец случайностей этой зимы.
А музыкант к небу поднял трубу
и фанатично трубит что есть силы,
и ветки яблонь, как жилы на лбу,
из белой мглы проступили.
И такт все быстрей отбивает нога.
Значит, зря я старался упорно
в оттепель приручать снега
и слов в них бросал зерна...
В верхушках акаций омелы шары
вмерзли в небесный лед
и трое волхвов растеряли дары
в сугробах удач и невзгод.
Назад повернуть? Но позором их всех
накроет молва дурная.
И перед младенцем кладут они снег,
но снег тает.
С украинского
Грицько Чубай (1949-1982)
Сніг
(Напис до картини П. Бройг`еля
«Різдво в Амстердамі»)
Зодягнувшись у сни і в недобрі повір`я,
про око людське витанцьовуєм ми
в закономірних снігах на подвір`ї
танок випадковостей сеї зими.
І як в трубачів – фанатичних музик,
в часі гри проступають жили на лобі,
так яблунь гіляччя й гіляччя осик
проступає крізь білість в незнаній подобі.
Наростає мелодій розмірений біг...
І бачу: дарма готувавсь я ще з літа
приручати сніги у години відлиг
і на них випадкові слова садовити.
... На верхів`ях акацій кущі омели
до небесного льоду примерзли зі споду.
І в натхненних заметах з хули та хвали
розгубили свій дар тріє царі зі сходу.
Та пізно, запізно назад повертати!
Про око людське – «ось на, се твоє»,
підступають зі снігом вони до дитяти,
а сніг розтає.