І крісло-гойдалка
під пишною вербою
тепло Твоє
ще зберігає…
Зранку
промінням чиниться огранка
на плесі тихому ріки
І діаманти опускаються
на днище русла
щоб там їх вправили в намисто
русалки –
полудениць подруги і сестри,
які свій одяг променистий
в житах одягнуть
щоб плечистих
туди манити в спекотінь
п’янку,
настояну на полині та м’яті …
В гаю священнім перелесник
В метеликів сховався рій
Ось-ось він вилетить на лови
В левади, в поле, у сади...
Пригуб настоянку болеголова
І ти побачиш небіясників політ
Цей світ такий чудний, багатогранний
Твоє тепло до світу збереже
На кріслі гойдалці
Під ніжною вербою
©2007 Інґвар Олафсон