***
Заграти б на арфі залізних ґрат,
Все місто вкриваючи дзвоном.
Я б місяць розбила, та це – мій брат,
Що світить на зоряні ґрона.
Це вільна неволя тримає нас,
Не давши розправити крила,
І пилом на них осідає час,
А потім – плитою могила.
Ми всі незалежні на цій землі,
Закуті в кайдани суспільства,
Ми сірі й буденні на сірім тлі
Для всіх. (Ми для себе барвисті).
Як хочеш, то барву знайди таку,
Щоб бачили всі твій колір,
Та знай: ексклюзив не всім до смаку,
Готуйся до тернів – це воля.
16.11.2006