Моя темрява пахне корицею,
Її ніч вже заправила тонером,
Її шурхіт брунатного кольору.
Я у колесі з мідними спицями.
Краплі неба спадають на озеро
І на плесі колишуться гелевім.
Всі думки розрівняють бульдозером.
В очі лампочки вкрутять із гелієм.
І у всіх будуть очі світитися
Маніячно-вар’ятською радістю.
А мені залишається битися
З вітряками, вар’ятами й заздрістю.
Бо ненавидить лялька зомбована
Тих, хто нитки розрізав завбачливо,
Тих, хто кольором власним фарбований,
Чия тиша зітхає розпачливо.
17.01.07