А ти не знаєш чим твій подих одзоветься
Його таїна схована вгорі, в густому смерековім лісі
Роман ти пишеш відзвуками рим
І ритмом дихання, який корінням - у пралісі.
Нехай же буде він чарівним і простим…
Палає ватра, спалює думки - такі нікчемностні з учора
А ти звільняєшся, пливеш через віки і бачиш подумки
Йогина світлого і лицаря-ченця…