За мотивами Кисень
http://www.stihi.ru/2004/06/30-286
Гордості ніц
Лиш безсилля…
Знаєш… це - незносимо
Жити, тамуючи в грудях любов…
Жити частинами,
Тими, що вимерли…
Прагнуть до тебе!
Знову і знов…
Віддавши в нікуди стільки ніжності!…
Не тої… що квітне.
А тої, що вицвіла…
І в руслі змертвілім повільно тече…
Повір… я старалась… немислимо…
Пробитись крізь хмарища хмар, суховій!
Та мертві ці урвища-стіни, ці виступи…
Убили… І світ мій завмер...
Може так треба?