Агов!!!
Агов!!!...
Луна не повернула голос,
криниця проковтнула звуки...
Звуки, звуки...
Десь там у глибині,
на дні, на дні, на дні
нуртують сили, гаснуть дні
та виринають в час,
коли Зоря сховалась
за оковиду край.
У пору цю
на цямрину сідає
мій янгол-охоронець.
Арлекін блідий вмостився поруч...
Тихо, тихо
аж чутно як краплинонька летить,
з відра зірвавшись.
Тихо, тихо...
Послухай - то Янгол з Арлекіном
бесіду ведуть без звуків...