Впокорений нарешті...На колінах...
Перед іконою стриножу мить,
стривожу душу хай ще поболить
у Переддень Великий Переміни...
Ці стіни паперові тьмяне світло
просочують. Мов трунок його п’ю...
Спираюсь на костур і вже стою.
І тінь свою вкарбовую у віт тло...
І оживає звуками німе кіно.
І Птах сполоханий і скривджене Воно
рулади розливають згодженим дуетом...
І вечір наливається в тонкий бокал...
Орган, віола, вищезгаданий вокал
перетікають з рондо в менуети...