Осіннє навпаки (пісня)
А вiтер за тобою розмітає позолоту
Розчуленого листя, візерунки і слова.
Гілки холодне небо не перестають колоти,
Бо інакше не збагнути, чи душа його жива.
Коли ти випив сніг
З заплющених очей,
Відчути розпач мій не міг
І навіть уявити.
Той сон з моїх повік
У спогад не втече -
Заручник випадковості,
Світанками сповитий.
Здається, все як слід. За кожен дотик - по заслузі.
Та щастя прагне серце так, що час в полон бере,
І листя шаленіє в передзимньому безглузді -
Піднімається з-під ніг і приростає до дерев.
Нехай у літо дням
Немає вороття,
Та квітнуть поцілунками
П'янкі солодкі ночі.
Казкових мрій вбрання
У кольори життя
Твоїм фарбую поглядом
І іншого не хочу.
2006