Місто.
Площі.
Храми.
Вежі...
Тісту тісно в діжі.
Межі ширяться...
Йди!
Ворота - настіж
Там світ
в обіймах вишневих віт...
Сьогодні він - твій
під дахом густих вій...
*
Розірване на клапті небо
ловлю в сітківку ока
не треба
ледь чутний шепіт збоку
тобі дано лиш споглядати
тож споглядай!
*
А я -
лиш краплина дощу,
що котиться
сльозою по щоці,
оці
слова довкола
як висохла вода,
спроквола
рука куйовдить
цвіт черешні
"якісь ми нетутешні"-
сказала ти -
"я не находжу місця
містам, їх площам,
вежам, храмам...
В моєму світі
лиш дерева
і повнозоре Небо,
що заглядає
в Тихий Океан..."