багряновіють вечори...
кленовий лист
кружля повільно,
ляга на стиле плесо,
озеро мовчить
для нас глухих...
до зір шепоче -
"ноче,
візьми мене в обійми,
понеси
на краєць
Світу,
Син Світла і Краси,
окраєць
Місяця даруй
воді і сокам,
що зупиняють
хід свій
в глибині гори,
у серцевині лісу
завісу підніми
виставу розпочни
вода і листя - то лаштунки
актори - тіні..."