пустелі важчали обійми
у надвечір'я птах летів
без бою програвали бій ми
і дух пісків прошепотів
що чаша нас не промине...
а там в країні пишнотілій
де зріс до неба зелен гай
де в росах шаблі ми хрестили
в пустелю лине "почекай...
не помирай, лелеко білий"...
огорнуть сутінки сливові
тіла, що в них життя на денці
торкнеться янгол вуст, Любові
то буде знак... і день цей
не промине, бо він є Вічність...