Я тікаю від коміксів міста
у твої потойбічні сади
Туди
не потрапити просто,
Ряди
ще здолати потрібно колючого дроту,
що нарід мій тримає в культурному ґетто...
Я тікаю,
я - втеклий,
мене вже не має...
Я - лиш тінь, що упала на квіти
від неонових плямин
нічних ліхтарів...
Я - зникомий, я - тінь,
я тобою так довго хворів
і нарешті помер
на порозі твого
акварельного світу...
Догорає листок
в попільничці зеленого скла,
Вигорають такі недолугі ,
нікчемностні тексти,
Вогник грається,
цівочка диму тонка
у кватирку сочиться
з душею моєю в обійми...