Низки перлинок
повисли на втомлених
Вітах діброви.
Ранок холодний обняв
точений стан твій
і пальці цілує...
Щічки пашать ще
від думки
про любощів ночі
Бабине літо...
Кохання...
Любов...
Низка перлинок
повисла на косах твоїх
кучерявих
трави розкішні
до ніг твоїх
горнуться, мила...
Відьмочко юна,
лісів господиня,
ти не забудь мене зовсім,
згадай на хвилину
в час коли вийдеш
на схил
над рікою -
бабине літо,
кохання,
любов...