Просоння i

Ингвар Олафсон
шурхоче листям,
шарудить
на стежці білкою
осінній ранок...
ковточком кави розпочну
щоденне споглядання
пастелі світу
крізь затуманене вікно
духмяний дим сигари
лоскоче спогади,
бадьорить думку,
почуття,
передчуття,
надбачення...
сорока прилетіла в сад,
отримаю листа
від милої,
найкращої
під Небом жінки...