Для Сенілґи з пошануванням.
це - не сон,
це - не сонце так палить повіки
це ліхтар у катівні, де розум
розбивають на крихітні шкельця,
не дає ні заснути, ні встати
я - один,
я очікую страти...
це - не сон
це - на Сонці вируються бурі
заплямоване світло з неволі
виривається протуберанцем,
вранці я це відчув, але встати
не зумів,
я очікую страти...
це - не сон
це - на соннім осонні віконнім
киця бавиться з пухтополинням
я полину в кватирку щоб стати
його кіхтиком,
я утечу,
я зумію,
від страти...