для Вадима Осипенка
Любовь-морковь и кровь
и секс и секс со всех щелей
из щели - в щель,
из двери - в дверь
в глазок,
у щёлочку,
в шпаринку...
А десь далеко поза цим життям
від оковиду до овиду
ковилу хвилі котять на могили,
тут міниться усе і з виду
зникає марище, натомість Сила
вливається у споловілий Степ
і напува коханням коней,
людей і їх заснулі тіні...
В сіні
у запашнім
стрічають ранок
коханці розпашілі
Серпанок гасне у зеніті
Кохайтесь внуки Божі
в цьому тілі,
бо іншого вже може і
не бути...