для Нiки А.
щоніч, щодень бринить тужлива нота,
бринить сльоза закута
в прозорий камінець
гірка цикута - щоденно бачити тебе
по той бік вулиці,
іти по зебрі перехрестя,
насамкінець,
занапівкроку повернути
назад,
змахнуть зрадливую,
що звужує так оковид,
дістати люстерко,
на вилиці покласти
тоненький шарму шар,
зайти в кав'яреньку,
замовить філіжанку
протиотрути,
побачить запальничку,
забуту з вечора,
у кельнера в руці,
дістати з потаємних днищ
сигару,
чим здивувати
до всього звиклий вже Узвіз,
не сигарилу,
не папіроску, що шкварчить
на грудях гУцула у фраку,
що має водієм поголену горилу
у хаммері спітнілому від страху...
химерне видиво зника,
шляхетний дим,
який так величаво наш кельнер
допоміг добути,
у сюрреал нарешті повернув
утеклу в повсякдення душу
мушу сказать банальність їй -
сідай же, мила, вип'єм кави...