Палить повільно ніч
наше з тобою життя
віч-на-віч, тет-а-тет
плинемо на потойбік...
буття...
пряний дим...
забуття...
огортає пустельний дім
в нім
ти,
поза ним
я
поміж нас лід,
здичавілий сад,
слід долонь на склі -
лінія життя,
острів каяття...
на столі бокал
теплий поки що,
та уже пустий
як і я,
випитий до дна
вранішній вокзал
потяг не зустрів,
ти одна...
я - один...
але разом все ж
п'єм чарівний трунок -
це життя...
ce la vie...