Танок сталевих колій
І запах креозоту
Дорога йде на південь,
Степи, Степи, Степи...
Хати на видноколі,
Дискусії спільноти, --
Немов вогненній півень
Запалює думки
Я все подорожую,
Шукаю правди в світі
Навколо мене танок
Метеликів в смолі.
Це все зі сном межує,
Як срібній блиск в граніті
Товстих і круглих ланок
На, траурному тлі
Тьмяніє мій малюнок,
Набитий на сітківку
Лиш спогад залишає,
Про димні міражі
П'янкий повітря трунок,
Заїжджена платівка...
А потяг їде тихо
Із ними на межі.