Левко дурний, тому гризе сухар.
Сестричка плаче та малят гукає.
Який злидар цей морок наробив!?
Чом матінко моя, співає та гуляє!?
І линуть пісні! І музика гра!
Таке велике свято, по серед чуми.
Терпіть малята рік а може два.
Тому, що з року в рік, живемо краще ми!
Кругом брехня, розгвинчує танок.
Як блискавка ганьба, з голодних губ злітає!
Та що ж ти татко брешеш в очі нам!?
Ми віримо тобі, а правду дідько знає!
Щури по полю ходять табуном.
Ми б вигнали б їх всіх, бо скоро нас з’їдять!
І кожний ховрашок у полі агроном.
Уміє сам собі кишені наповнять!
Куди не глянеш, смуток і печаль!
Ой!, не питай чому заплакані ті очі.
Живе наш тато для чужих на жаль?
А матінко гуля, та милостиню просе!
Вже вся рідня моя по світу розбрелась!
До батьківської хати, добрій люд не йде!
І бур’яном росте, хатина край села!
Бо знають люди всі, що там брехня живе!