Так тихо музика лунала – то був вальс.
Стояв на сходинках одинадцятий клас.
Такі всі гарні, юні були ми...
Ставали по двоє, за атестатами іти.
Я в білому була, ти навпаки
Весь в чорному, а ми за руки йшли.
Хотіла так іти я все життя...
Та доля нас з тобою розвела...
А потім? Пам ятаєш? як з тобою ми
Зі школи ввечері удвох пішли...
А я смішна така була колись...
Тоді ще дощ пройшов, сміялась :”Подивись!”
Босоніж бігала я по землі...:))
До класу так не повернулись ми.
Гуляли цілу ніч одні...
А чи щасливий був зі мною ти?
В під їзді ми до ранку говорили,
А я не знаю: ми тоді любили?
Хотілось так до тебе притулитись
І так удвох з тобою залишитись...
Хто ж знав, що нас життя так розведе?
Хіба ж я знала, що любов ця не мине?
Хіба ж я знала, що пройдуть роки
Мене знайдеш... та ми тепер батьки...
І ти поїхав знову... що ж, а я...
Я буду жити... хай біжать літа...
Ти знаєш, байдуже... лиш хочеться колись
Тебе зустріти... і сказати: “Залишись...”
:)