Стануть холодними
Одне до одного
Наші солоні серця;
В їхньому поступі
Мрії недоспані
Раптом набудуть кінця.
Зникнуть шаленості
Вчинків без чемності,
Втратять уявлений німб.
Стануть буденністю
Спогади з певністю:
Все відбувалось вві сні...
Врешті, забудемо
Й те, що між людами
Також буває весна;
Те, що колись було:
В наших серцях теплом
Теж квітувала вона...
Й кожен хотітиме
Нашого літа мед
Знову відчути в устах,
Тільки холодними
Вже один одному
Станемо ми у думках.
Тільки по осені
Мрії недоспані
Барви втрачають свої –
Станем чужими ми:
Осінь чужинами
Наш розмежовує світ...
3-5 серпня 2002, Олександрія