Я готова злизувати сльози,
Що із неба скрапують на скло,
Тільки щоби біль глушити. Лози
Сірі стіни обвили й вікно.
Не болить від мертвого кохання
(Пустка не болітиме, еге ж?)
Не болить від того, що світання
Променями спалить вікна веж.
Не болить від того, що удача
Розтоптала найсвятішу мить...
Просто сумно від дощу, а значить,
Що мені нічого не болить...