Біг по стежці Їжачок.
Мав багато голочок.
А навіщо він їх мав,
Їжачок малий не знав.
Та зустрів Їжак Змію.
«Ой! На голову мою
Звідкілясь звалилось лихо!» —
Їжачок промовив тихо.
Зпереляку той Їжак
Порозпрямив голки так,
У клубок мерщій згорнувся
Та лежав, не ворухнувся,
Мов би сіра каменюка.
Чорна підповзла Зміюка.
Приторкнулася — болить!
«Тьху! Нехай собі лежить!»
Здивувавсь тоді Їжак:
«Он воно буває як?
Я тепер напевно знаю,
Задля чого голки маю!»