На гілці у лісі сорока сиділа
І все без перерви вона торохтіла:
Про небо, про річку, берізоньку білу...
«Скажи-но, сороко, хоча б щось по ділу!»
«Нема в мене діла, — казала сорока, —
Кажу всім про все, що спадає на око.
Бог дав соловейку співати пісні,
Про все торохтіти дав Боже мені.
Ото й торохтю. Кожен робить своє —
Від того цей світ цікавішим стає!»