Жив у лісі Їжачок,
Мав багато голочок.
Окрім тата, окрім мати
Родичів хотів він мати.
В лісі пострічав Ялинку
Й зупинився на хвилинку,
Та сказав: «Ялинко, здрастуй!
Ти така густа, голчаста.
Недарма зробив зупинку,
Подивись мені на спинку —
У голках увесь я й рад,
Бо виходить, я — твій брат!»
Захиталася Ялинка:
«Так, голчаста твоя спинка,
Та ось маю що сказати,
І нажаль, розчарувати:
І хоч голки маю я,
Ми з тобою не рідня.
Ти — Їжак, мала тварина,
В мене ж тіло-деревина.
Маю я таку ж сестричку —
З голками струнку Смерічку.
І Їжак промовив тихо:
«Що за горе, що за лихо!
Так шукаю я дарма?
В мене родичів нема?»
Втішила його Ялинка:
«Не розстроюйся, тваринко,
Маєш й ти сестричку видну —
Австралійскую Єхидну.
Родиться тварина ця,
Мовби Курка, із яйця.»
Очі круглі в Їжака,
Аж злякався: «Отака!
Родичка з яйця! Ой, жах!
У моїй родині — птах?»
«Ти хвилюєшся дарма,
У єхідни крил нема,
І Єхидна не літає,
А ось голки довші має.»