Цікавістю зкошених вулиць
Та величчю зкошених міст
Я йду із косою, мов смерть,
Мов сила, що зкошує світ.
Я йду тим Новим Орлеаном,
Нью-Йорскьми баштами.
Я йду і не знаю, що стану
Любов'ю, коханням справжнім.
В цій битві я - смерть із косою.
В цій битві я - пам'ятник діб.
Твердою своєю рукою
Я б'ю непотрібних осіб.
Терактами цілого світу
Харчуюся в своїй душі.
Кохання моє непривітне,
Воно непотрібних смішить.
Я йду своїм зкошеним щастям,
Дивлюсь на натхненність дібров.
В душі своїй є я найкращим.
В душі моїй ллється кров.
Я велич незкошених вулиць,
Цікавість незкошених міст?
Моє відображення дурить.
Я просто фарбований лис.