Чогось буває нецікаво.
Не хочеш заварити каву?
Та ні, я краще посиджу.
Я у вікно своє дивлюся -
Чомусь, можливо, там навчуся.
Невтомне сонечко, вгамуйся!
Кричу, як бджілка: "жу-жу-жу".
Чогось буває дуже сумно.
І це не дивно, а розсудно.
Так, безумовно, спокійніш,
Ніж плескати комусь в долоні,
Чи то стрибати с підвіконня,
Чи зрозуміти все сьогодні...
Але це, все ж таки, дивніш,
Ніж жити, як усі дівчата.
Із сонцем радісно вставати,
І з усіма в житті дружить.
Ти розумієш, що несила
Тобі такою бути, мила.
Ти у душі своїй вродлива,
Так чи тобі так можна жить?..